Головні інсайти з XVIII Міжнародного Економічного Форуму #Investinlvivregion

Едвайс Груп успішно прийняв участь в Міжнародному Економічному Форумі 2018 (IEF) і я охоче ділюсь головними інсайтами та меседжами від Львівського бізнесу та дипломатичного корпусу.

І цей Львівський захід пройшов абсолютно не заполітизованим, але й без гасла «зрада». Він був доволі заземленим, об’єктивним і… його мета для мене так і залишилась незрозумілою. Зазвичай, цілі таких форумів декларуються з розряду «почуємо один одного», «скажіть уряду про проблеми, і він їх обов’язково вирішить» і далі по тексту. Але всі урядовці залишали площадку IEF 2108 одразу ж після виступу, за винятком деяких шановних заступників. Отож, як зазвичай, ми один одному розказали, де болить, та й пішли займатися самолікуванням. Говорять – це небезпечно, але в нашій економіці – доволі дієвий спосіб досягнути успіху всупереч J, але все по порядку:

 

Більшість спікерів та представників бізнесу, як на панелях форуму, так і в кулуарах, акцентували увагу на тому, що наша (особливо урядова) гордість того, що ми стаємо потужною аграрною державою – доволі загрозлива. Ну, звичайно загрожує нам не наша здатність хвалити самих себе J, а тенденція, що все більша частка українського ВВП припадає саме на агро-сектор. Проблема в тому, що переважна більшість продуктів, які ми експортуємо, належать до, так званих commodities. Тобто є товаром, який має дуже низьку додану вартість (переробку). Ця проблема стосується не лише сільськогосподарських продуктів, а й більшості нашого експорту. 

Ще одною нашою проблемою є наша ілюзія, що весь світ любить наш товар та чекає на нього. Бо в нас якісно і дешево. Ця ілюзія особливо міцно живе у великих серцях наших аграріїв. Але, якщо ми не усвідомимо, що нам потрібно наш товар активно просувати, розробляти стратегії на 5-10 і більше років, ми програємо остаточно. Як слушно зауважив Артем Гудков: «ми маємо зрозуміти, що ми конкуруємо не всередині продукту, а з іншими продуктовими групами».

Вочевидь ця ілюзія не полишає і тих, кого ми найняли нами покерувати, і які, як і багато років назад, закликають інвесторів #ivestinukraine під гаслами: «дешева робоча сила», «дешеві енергоносії» і «спільний кордон з ЄС». Більшість учасників IEF 2108 намагались донести до урядовців, що сьогодні: робоча сила поїхала за кордон, вартість газу в Україні десь на 70% дорожче ніж в Польщі, а з приводу кордону, то, нехай з іншої сторони, але там трохи… дірки… Sorry за сленг, я про невирішені проблеми з контрабандою зброї, наркотиків ну й такого всякого нездорового…

Картину доповнювали й інші учасники, які голосно намагались привернути увагу до наших проблем з чисельністю населення, екологією, зайнятістю, структурою експорту, інфраструктурою сіл і багато іншого.

Щодо пошуків шляхів виходу – не дивлячись на те, що присутніми були і представники уряду, і потужний дипкорпус, ніхто не запропонував бізнесу ані червоної пігулки, ані синьої, та й сам бізнес прийшов із своїми власними планами та пропозиціями. Одностайно, всі галузі вбачають успіх нашого розвитку у переході на виготовлення продуктів із високою доданою вартістю; при розробці довгострокової стратегії - сповідувати не стратегію успіху, а використовувати підхід SWOT-аналізу; переорієнтуватись із створення аграрно-індустріальної держави на індустріально-аграрну і головне, і звичне: не опускати руки; йти вперед до мети, до мрії, навіть якщо не завдяки, а всупереч!

ІТ-галузь на 4-й панелі, яку модерував наш капітан - Антон Подільчак, мала нагоду поділитись і своїми негараздами. Одна з їх проблем полягає в тому, що працівник ІТ-галузі накопичили достатньо великі заощадження, а реального ринку для інвестицій фізичних осіб, цінних паперів зокрема, в Україні не має. Учасники настільки голосно думали (заздрили ;-)), а в чому ж успіх, що Антон Подільчак, випитав рецепт в самих відомих ІТ-шніків нашого регіону: вони припускають, що успіхом вони завдячують, зокрема й тому, що в нашій державі не має спеціального міністерства. Тут я ні нащо не натякаю – просто цитата!

 

Загалом, учасники радили не марнувати час на спроби скопіювати чийсь шлях по виходу з «чогось» до успіху, а йти своїм унікальним шляхом до мети і вирішувати проблеми, об’єднуючись один з одним! Дуже відгукнувся мені заклик Артема Гудкова: «час робити вибір, хто ми? Жебраки, які закликають кредиторів та інвесторів, чи генератори нових рішень, які елегантно вирішують всі проблеми?».

І хоч мій партнер, Антон Подільчак, не чув цього заклику – він зробив одну проблему меншою – почав покращувати ситуацію із народжуваністю. Тепер і Подільчаків, і українців стало на одну чарівну людину більше!

Тож – все в наших руках! #Investinukraine = #Webringyoutosuccess